Вірші до моєї майбутньої (2-ої) поетичної збірки

Назва "Мозаїка дарованих днин"

МАЯКИ ЖИТТЯ

1. Голос серця (про спільну молитву)
2. Діти без Бога
3. Цінність дружби
4. Думки про вічне
5. Про нас…
6. Любов Христова
7. Зимність і теплінь життя
8. Щирий усміх
9. Холод фарисейства


НЕЗАБУТІ ПОДІЇ З МИНУЛОГО

10. Вабливий край (Закарпаття)
11. Щире зізнання вбивці
12. Знеславлений хрест
13. Перед навчанням у семінарії
14. Парижа серце у вогні
15. Міжнародна проща вервиці (Чернівці)
16. Хресна дорога в місті Лева
17. Церквами Львова
18. Цвіт Господній
19. Жінка зі запахом покійника


ПОДВИГ ЧЕРНЕЦТВА

20. Мій перший день в монастирі
21. На молитві у Крехівській обителі
22. В габіті по світі
23. У Києво-Печерській Лаврі
24. Порада перед вступом у монастир


ВАСИЛІЯНСЬКІ МУЧЕНИКИ

25. Вони залишили нам приклад…
26. Римовані молитви до василіянських блаженних

СКАРБ ПРИРОДИ

27. Миловида краса літечка
28. Зима у Крехові
29. На морі в Одесі
30. Несподіванка
31. Барви осені
32. Незабутня подорож у гори
33. Пригоди в лісі
34. Сопілка у горах
35. В Усть-Чорній на лижах
36. Вірш про красу Карпат

МАНДРІВКА СЕЛАМИ-МІСТАМИ

37. Принадне серед гір село
38. Величавий Харків
39. Про славну Полтаву
40. Місто між горами


ЛЮБЛЯЧИ БАТЬКІВЩИНУ

41. Страждання України
42. Без Януковича країна…
43. Куди піде Вкраїна?

ЗЛЕ В СОЦІУМІ

44. Дорогою розколу й напівправди
45. Про секту Догнала
46. Захисники зла
47. Згубність нічних клубів
48. Меч коронавірусу
49. Про окультну ментальність
50. Патрони смерті
51. Тоскність факту з козаком
52. Задимлена Україна


У ПОДАРУНОК БЛИЖНІМ

53. Вітання для владики Василія (Тучапця) із п'ятидесятирічним ювілеєм
54. «Кусочок» поезії для світлої пам’яті брата Пахомія Хомина, ЧСВВ
55. Вітальне слово для монахині Світлани Воронцової
56. Сестрі Григорії Костів, ЗСЙОПМ у День уродин
57. Віршик для Іллі в день іменин
58. Віолетті Дутчак з нагоди 50-тиліття
59. Талант співачки Ірини Зінковської
60. Поетичний дарунок для франківчанки Ірини Ковалишин
61. Мар’яні Савці від душі
62. Вітання для василіянина о. Павла Федусіва
63. Подячний вірш о. Василю Зіньку, ЧСВВ
64. Олі Левандівській з Івано-Франківська
65. Паломнику Олегу

ОДИ

66. Ода морозиву
67. Ода цілеспрямованій молоді
68. Ода мудрій книзі


ДОЗА ВЕСЕЛОСТІ

69. Немилосердна цибуля
70. Незвичне прохання до Господа
71. Розмова в небесах
72. Порада від старця
73. Жінка, наче річка…

ШАНА МИКОЛАЮ ЧУДОТВОРЦЮ

74. Добрий Миколаю
75. Святий Миколай іде
76. Розмова з опікуном Миколаєм
77. Світильник милосердя


БЛИСК РІЗДВЯНОЇ ЗІРНИЦІ

78. Про справжнє Різдво
79. Перед шопкою
80. Довгожданий празник (сценарій вертепу)

МОЗАЇКА БУТТЯ

81. Вода (акровірш)
82. Шкільна пора
83. Боязнь храму
84. Воскресіння Месії

Поради щодо журналістики



1) Успіх залежить від команди. Критерієм успіху є контент.
2) Ризик у журналістиці допомагає відкривати щось нове.
3) Аудиторія, її довіра -- найбільша цінність.
4) Правда має бути підкріплена фактами.
5) Найважче працювати з власними стереотипами (міфами).
6) В журналістиці важливе спілкування з експертами, щоб зрозуміти явище, з яким ще не стикався.
7) У боротьбі з міфами важливо шукати джерело інформації.
8) Новини -- прекрасне натхнення для жартів.
9) Тільки конкуренція дозволяє створювати якісний продукт.
10) Лише через писання та формулювання думок можна навчитися їх писати та формулювати.
11) Одне із завдань журналіста -- уникати узагальнень.
12) Має бути відповідальність за свій матеріал.
13) Не треба боятися починати, навіть якщо ідея здається божевільною.
14) Журналіст повинен бути емпатичний.
15) Журналістика -- це більше емоції та відчуття.

Майкл Щур (Роман Вінтонів), тележурналіст

ЖИТТЄВІ ІСТИНИ (МУДРІСТЬ ЧЕНЦІВ)



1. Людина встановлює правила для інших, а для себе ̶ винятки.
2. Велике нещастя для людини, якщо її віра запізнюється хоча б на годину.
3. Гординю потрібно вбити відразу, не поранивши її. Якщо її тільки поранити, вона відродиться й ще дужче розквітне.
4. Хто боїться страждань, уже страждає навіть від самого страху.
5. Той хто тебе образив, навряд чи тобі вибачить.
6. Існують хвороби, які не потрібно лікувати, тому що вони можуть уберегти нас від інших хвороб, набагато гірших.
7. У житті відбувається так: коли стаєте достатньо дорослим, щоби дотягтися до горщика з медом, який стоїть на столі, тоді вже меду не хочеться.
8. Завжди помиляється той, хто прагне ніколи не робити жодних помилок.
9. Той, хто думає, що маючи гроші, можна отримати все, зробить усе, щоб їх мати.
10. Обманювати самого себе і цього не зауважувати настільки легко, наскільки важко інших обманювати так, аби вони цього не помітили.
11. Говорити: "Я не скаржуся" ̶ це прихований спосіб скаржитися.
12. Ущипни самого себе, і тоді дізнаєшся, що відчувають інші.
13. Якщо ви постійно сумні, то це означає, що увесь час ви думаєте тільки самі про себе.
14. Хто має бажання працювати, той знаходить засоби, а хто не має бажання ̶ шукає виправдання.
15. Чеснота, котра ніколи не підлягала спокусам, ще не є чеснотою, а тільки начерком до чесноти.
16. Для того, хто вірить, нема питань, а для того, хто не вірить, нема відповідей.

Майбутня книга "Букет небесного гумору" (шукаю меценатів)



ПЕРЕДМОВА ДО ВИДАННЯ

Християнські жарти полегшують людське життя під сонцем і дають нам можливість зробити доступним абстрактне та моторошне в релігії як такій. Уміння сміятися над своїми недоліками притаманне тільки людям сильним і розумним. Слабкі люди не раз ображаються на жарти, їх не сприймають.

«Чеснота» гумору ̶ ознака інтелектуальної діяльності, кажуть учені. Вона допомагає нам перемогти отруту суму, якою сатана намагається пройняти душу та довести до розпачу. Господь теж створив і сміх. Християнський анекдот ̶ це як неканонічна притча. Важливо, щоб у жартах про вічне не було грубості чи вульгарності та відкритого богохульства. Багато залежить саме від нашого наміру. Не можна насміхатися з Бога, святих людей (речей). Слід сміятися над різними епізодоми з життя, зі себе, власної недосконалості, гріха чи над певними вчинками. Жодна релігія не толерує вульгарних жартів на релігійну тематику. «Гумор, по суті, ̶ це ліки від болю. І ми використовуємо його як пластир. Якщо людина вміє жартувати, то все її життя стає простішим і кращим» (Єн Сомерхолдер, американський актор).

Позитивний сміх об’єднує. Почуття гумору ̶ це дар від Бога. Кумедні речі допомагають пройти через важкий життєвий шлях. Без цього всім було б набагато складніше.

Якщо ми ще здатні посміхатися над своїми помилками – ще не все втрачено в нашому християнстві, як кажуть. Слава Богу, якщо ми, проживаючи своє життя з Христом, радіємо і сміємося над собою. Є таке переконання, що щирий сміх – основа доброго здоров’я, якщо його породжує радість життя. «Веселе серце – ліки добрі, а дух прибитий висушує й кості» (Приповідки Соломона 17, 22). Варто, як кажуть, частіше прислухатися до жартів: там часом доволі правди. Віра є теж часами і смішною… Християнський гумор відіграє важливу роль у збереженні нашої психічної рівноваги.

Християнський гумор – один із засобів лікування нашої душі, немовби позбавлення власного «я» свого трону. Як стверджує о. Тадеуш Дайчер, коли усвідомиш комічність ситуації свого «я», яке засіло на троні, то принаймні на певний час ця ситуація стане смішною і безпечною. Почуття гумору визволяє християн від самих себе… Диявол боїться радісних Божих дітей. Існує своєрідне «богослов’я гумору».

Відомо, що в давнину закликав до радості і веселощів, використовуючи гумор у своїх проповідях св. Филип Нері (1515-1595). Читав теж приватно жарти і перед св. Літургією. За ним, гумор ̶ надто серйозна річ, аби ставитися до нього недбало.

Дорогі читачі, пропоную вам чималий збірник різноманітних християнських дотепних жартів, старих і нових. Ряд смішних випадків є реальними, почутими від інших усно, також авторськими. Декотрі згадав ще з дитинства. Інші переклав з іноземних мов, зокрема з англійської та російської, чи знайшов у відповідних виданнях і в мережі Інтернет. Запам’ятовуйте цікаві (повчальні) релігійні анекдоти, жартівливі історії, розповідайте при нагоді своїм ближнім і хай ваше життя буде в Церкві веселішим. Усміхнімось цьому світові і він усміхнеться нам у відповідь. Добрий сміх – не гріх!

ЗМІСТ


Голос дітвори
Сила проповіді
В лабетах сектантства
Довкола явища атеїзму
Грішники у сповіді
Міцні крила молитви
Привіт із потойбіччя
Гумор із життя чернецтва
Забавне з подружжя
Парафіяльні справи
Яскрава молодість
10 жартів від святого понтифіка Івана ХХІІІ
Кумедне з діяльності св. Івана Павла II
Краплинки веселості
Молитва про добрий гумор св. Томаса Мора
Найкращі речі в житті безкоштовні
Притча про силу усмішки
12 фактів про користь сміху

***

Щоб ця книга (близько 655 християнських жартів) появилася у світ, то потрібно, звісно, чималі кошти... Невелику частину суми завдяки добродіям (друзям) з України та з-за кордону вже зумів зібрати. Хто б хотів теж долучитися до швидкої появи видання, то подаю свої реквізити (картка Приватбанку) -- 5457082237273995 (МРМ).

Всіх жертводавців згадаю у книзі і подарую примірник з автографом. Велике спасибі! :)
"Гумор і любов -- два потужних болезаспокійливих" (Бернар Вербер).

Надихнувся я, до речі, ось цією книгою християнського гумору по-англійськи, котру привіз раніше з Канади. Подібних видань українською в нас майже нема...

ЯК ВЕДМЕДЯ ПРИВЧАЛИ ДО РЕЛІГІЇ (ЖАРТ)

Католицький священник, протестантський пастор і рабин хотіли побачити, хто найкращий у своїй роботі. Тож вони йдуть у ліс, знаходять ведмедя і намагаються його навернути... Згодом збираються разом. Духовний отець розпочав розмову: «Коли я знайшов ведмедя, я прочитав йому катехизм і окропив освяченою водою. Наступного тижня він уже мав перше Причастя».

«Я знайшов ведмедя біля потоку, -- каже пастор, -- і проповідував святе Боже Слово. Ведмідь був так зачарований, що дозволив мені його охрестити».

Вони обидва дивляться вниз на рабина, який лежить поранений на туристичному килимку. «Озираючись назад, -- каже він, -- можливо, я не повинен був починати з обрізання...».

Переклад з англійської.

ДЖЕРЕЛО

П.С. З моєї майбутньої книги "Букет небесного гумору".

Побачили світ "Дзеркальця душі"

Нещодавно у Львівському видавництві "Місіонер" вийшла друком моя нова книга "Дзеркальця душі". Тверда якісна обкладинка, кольорові світлини (малюнки). Видання обшите. 208 сторінок. До цієї праці увійшли особисті міркування, короткі духовні роздуми про актуальні речі у плані вічного спасіння душі. Її назва означає, що в будь-якій думці (афоризмі), кожна людина, немовби у дзеркальці, може побачити правду про себе. Важливо тільки стати по-християнськи на вузьку стежину добра, довірившись цілком Богові.

Хто б хотів придбати твір з автографом -- звертайтесь. Перешлю "Новою поштою". Ціна 90 гр.
Можна взяти як для себе, так і комусь на подарунок. Сам люблю не раз дарувати іншим цікаві книги. :)


Електронна пошта: mykolaym@gmail.com



Збірка поезій "Під подихом вічного"

Дорогі у Христі, як відомо, у 2018 році вийшла друком у Львові (видавництво "Місіонер") моя дебютна поетична збірка "Під подихом вічного". Дякую всім, хто її придбав, підтримавши тим самим матеріально важливу поетичну справу.

Хто б ще хотів отримати книжку у твердій обкладинці з моїм автографом -- звертайтесь. Вишлю "Новою поштою". Ціна -- 100 гр. Можна теж написати на мій емейл mykolaym@gmail.com

Теж від нині охочі можуть завантажити безкоштовно цю збірку в електронному варіанті ТУТ.



P.S. На обкладинці видання зображено моє село Кам'янка, що на Сколівщині. :)

Погляд з майбутнього

Ішов третій рік карантину... Галя так боялася коронавірусу, що обминала Божий храм десятими дорогами, живучи більше у віртуальному світі. Через спад віри, життя без Євхаристійного Христа та таїнства сповіді тощо душа Галі... потемніла. Її вночі вже переставали пізнавати навіть близькі.

Та вірус не був уже таким "побожним", як жінці часто здавалося. Не жив у церкві весь час. Одного разу він її зустрів у супермаркеті і поцілував... Упізнав, хоч була вона в масці.

БІБЛІЙНИЙ АСПЕКТ СВЯТОСТІ

«Причиною наших невдач і всіх бід нашого церковного й національного життя є те, що християнство і науку Євангелія замало застосовуємо до себе та замало передаємо її як святість душ» (Митрополит Андрей Шептицький, Євангеліє – святість душі).

Всі покликані на дорозі в небо до святості чи досконалості. Це наше загальне покликання, як теж пригадує II Ватиканський собор (див. Lumen gentium 39-69). У Рік Божого Слова в нашій Церкві важливо собі ще раз переосмислити поняття святості як такої під його призмою, адже на сторінках св. Писання можна знайти чимало інформації про святе життя.

Прагнути до святості слід завжди, бо цього бажає передусім Господь Бог. Хто не йде вперед, той залишається позаду. Прагнути до досконалості зобов'язує заповідь любові до Господа. Бог хоче, щоб люди любили Його якнайбільше. Чи це не означає, що ми повинні прагнути постійного вдосконалення? «Хай праведний ще творить правду, і святий ще освячується» (Одкр. 22, 11). Христос навчає: «Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт. 5, 48). До речі, є навіть така церковна дисципліна як агіологія (від грец. 'άγιος' «святий» та грец. 'λόγος' «розсуд», «міркування») термін, що вживається для позначення досліджень, присвячених богословським та історико-церковним аспектам святості.

Витоки святості в Божому Слові

За Словником біблійного богослов’я, святість – своєрідна і складна реальність, близька до Божої тайни, до богослужіння та моралі. Хоч святість містить у собі поняття чистого і священного, проте вона стоїть вище від них і здається недоступною, такою, котра належить лише Богові, хоч її приписують всьому тому, що Він створив [1] .

Семітське слово кодеш (святий предмет або святість) має спільний корінь з дієсловами «відрізати» чи «відмітити». Це слово означає відділення від світського. Священні предмети – це ті, до котрих не торкаються, а наближаються лише за певних умов «ритуальної» чистоти. Несучи в собі силу тайни й величі, в яких убачається щось надприродне, вони викликають до себе те змішане почуття страху й потягу, котре викликає в людини почуття неповноцінності перед священно-божественними проявами. Взагалі розуміння почуття святості у св. Письмі багате. Там показано не лише поведінку людини перед Всевишнім, а святість визначається не виключно відмовою від світського – святість містить у собі одкровення самого Господа. Вона походить від витоків, тобто від Бога, до якого прямує все святе. Та проблема походження святості у св. Писанні існує, бо це, отже, проблема Божої тайни, її звіщення людям. Показна святість для осіб, місць і предметів стає дійсною, внутрішньою правдивою святістю лише у випадку прийняття Св. Духа. Тоді любов, що нею є Бог (пор. 1 Йо. 4, 16), буде звіщено після перемоги над гріхом, який перешкоджав випромінюванню святості [2].

Три рівні святості

1. Святість належить Богу, тільки Бог святий по Своїй природі. Ми можемо бути святими тільки через участь у святості Божій.

2. До святості покликані всі християни. Апостол Павло, як відомо, адресує свої послання всім святим у Римі, Коринті, Колоссах і т. д. Він звертається до християнських спільнот. Також і апостол Петро пише про християн як про «святий народ». У цьому сенсі святі всі християни, що прийняли Христа за свого єдиного Спасителя. Хоча св. Павло назвав християн «освяченими» і «святими», це зовсім не означає, що вони були безгрішними і досконалими, так як в посланні чимало місць, де апостол перераховує їхні різні гріхи.

3. Вкінці, ми говоримо про тих святих, які прославлені Церквою.

«Бо Я Господь, Бог ваш, і ви освятитеся, і будьте святі, бо святий Я…» (Левіт 11, 44).
«Але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні…» (1 Петра 1, 15).
Святість є єдність людини з Духом Господнім (пор. 1 Кор.6, 17), перебування благодаті Св. Духа в людині. Святість − дар Божий, котрий людина знаходить за дією Божественної благодаті. Але для отримання цього дару кожен із нас повинен докласти зусиль. Ці зусилля полягають у боротьбі зі своїми гріховними пристрастями. В ході цієї боротьби християнський подвижник якраз і отримує благодать Св. Духа, що переображує його пошкоджену гріхом природу. Святість християн − не в безгрішності, а у стійкій і послідовній відразі до гріха. Святий є особою, яка відкрилася Богові, і через яку Господь діє та сяє.

Одному учневі, який дивував усіх своєю строгою аскезою (самозреченням), Вчитель сказав: «Святість − річ загадкова: чим її більше, тим менше вона помітна».

Ізраїль як святий народ

Вибраний і виділений серед інших народів, як прообраз новозавітньої Христової Церкви, Ізраїль став особистим набутком Всевишнього, народом священників, народом святим. Бог живе і веде цей народ (пор. Вих. 33, 12-17) з безмежної та незбагненної любові. Появляється через хмару, ковчег Завіту, храм чи свою славу, що супроводить Божий народ навіть у вигнанні (див. Ез 1, 1-28). Ця правдива присутність звіщає народові святість не лише ритуальну, а й правдиву гідність, яка притаманна морально святому народові. Сила народу не у війську чи дипломатії, а у вірі в Господа (пор. Іс. 7, 9). Ізраїль зобов’язаний Богові, за Біблією, не лише вибранням його народу серед інших, а й своєю безпекою, гідністю та надією. Ізраїльський народ повинен був прямувати у Старому Завіті до святості, що може також зростати, омившись наперед від скверни, котра несумісна із Божою святістю, щоб теж могти брати участь у богослужіннях (пор. Вих. 19, 10-15). Один тільки Бог дає народові чистоту через жертвенну кров або очищення його серця [3].

Божественний Спаситель − приклад для наслідування

В Новому Завіті найвищим взірцем християнської досконалості для нас є Ісус Христос. Навіть у світських справах, буває, людина шукає для себе якийсь взірець, ідеал. Добрий християнин, котрий прагне бути доброчесним, звертає свій погляд і думки до Христа і святих, намагаючись іти по їхніх слідах. Ісус же сказав про Себе: «Я Дорога, Правда і Життя!" (Йоан 14, 6). Коли багатий юнак спитав Месію, що повинен робити, щоб досягти досконалості, отримав відповідь: «Іди за Мною» (Мат. 19, 21). Св. Павло вчить нас: «Вдягніться у Господа Ісуса Христа» (Рим. 13, 14). Учень спостерігає за працею вчителя, щоб навчитися працювати так, як він; так само треба уважно придивлятися і прислухатися до Христа, нашого небесного Вчителя. Саме тому святі постійно роздумували над життям і стражданнями Ісуса. Христос є взірцем для всіх. Християнська досконалість полягає в любові до Бога і до ближнього і в цілковитому відокремленню серця від грішного світу.

Притча про бажання святого

Жив собі в давні часи один чоловік. Святість його була настільки великою, що їй дивувалися навіть ангели й навмисне сходили з неба, щоби подивитися: як, живучи на землі, можна так уподібнитися Богу?

І сказали одного разу ангели Богові:
- Господи, даруй цій людині дар чудотворення!
- Я згоден, - відповів Господь. - Запитайте в нього, чого він хоче.
І спитали ангели чоловіка:
- Чи хочеш ти одним дотиком рук подавати здоров'я?
- Ні, - відповів той. - Хай краще Сам Господь творить це.
- Чи бажаєш ти мати такий дар слова, силою якого ти навернув би грішників до покаяння?
- Ні, - це справа ангелів, а не слабкої людини. Я молюся про навернення грішників, але не навертаю.
- Можливо, ти хочеш залучати до себе сяйвом чесноти і тим прославити Бога?
- Ні, - залучаючи до себе, я відвертатиму людей від Бога.
- Чого ж ти хочеш? - допитувались ангели.
- Чого мені ще хотіти? Аби не позбавив мене Господь милості Своєї! А з нею в мене все буде.
Але ангели продовжували наполягати.
- Добре, - відповів чоловік. -Я хочу творити добро так, щоб самому про це не відати.
Ангели спантеличилися, але потім вирішили, що тінь цієї людини, якої вона не бачить, теж може зцілювати хворих, полегшувати на землі скорботи й печалі.

Так і повелося відтоді: хоч де б з'являвся цей святий, тінь його покривала зеленню витоптані дороги, повертала воду висохлим струмкам, під нею буяли квіти й висихали сльози людські.
А святий просто ходив по землі, розповсюджуючи навколо себе добро, сам того не відаючи.


Як висновок

Отож св. Писання двох Завітів (як лист любові Бога до людей), як зауважуємо, містить різні вказівки про те, чому важливо прямувати до святості, як до життя з Творцем, до життя у християнській любові. Господь сам святий і хоче, щоб і Його послідовники в цьому наслідували. На загал головною дійовою силою освячення християн є Св. Дух. Яскравим взірцем для постійного наслідування є Ісус Христос. Божа святіть далека від гріха. Потрібно бути перед Господом чистим серцем чи душею. Тільки треба цього дуже бажати.


П.С. Цю доповідь виголошено 27.10.2018 р. в Архикатедральному соборі м. Харкова на I з'їзді мирян Харківського екзархату УГКЦ.


О. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ



-----
1. Словник біблійного богослов’я (далі – СББ), 707.
2. СББ, 707-708.
3. СББ, 709.

Відгук про мою прозову книгу

"За один день змінити життя неможливо, проте можна змінити думки, які сприятимуть життєвим перемінам", - популярні, проте настільки ж правдиві слова. А зміні цих думок передує читання хороших, світлих і правильних книг.

Дякую о. Миколаю Микосовському за вдало підібрані слова в його новій книзі "На вітрилах віри". За слова, котрі без зайвих перебільшень змушують переосмислити якісь життєві пріоритети, задуматись не про тлінне й тимчасове, а про вічне. Книга мотивує, наближає, нагадує, заспокоює і вчить. Тут немає осуду, немає пафосу.

Досить легко та невимушено автору вдалось пояснити складні релігійні питання (як-от триєдинство Бога, до прикладу) та суть християнської віри.

А ще, після прочитання цієї книги, взагалі немає відчуття, що читач - останній грішник, для якого чистять окремий котел... З'являється натхнення до росту духовного, до роботи над собою, своїми цінностями. Книга вчить любити, вчить прощати та жити щасливим, яскравими, веселим та цікавим життям, як того хоче Господь. Величезне спасибі автору!

Оксана Хомин, адвокат (м. Харків).