You are viewing mykosovskyy

Tired of ads? Upgrade to paid account and never see ads again!
Останніми часами почастішали, на жаль, випадки, коли численні люди, зокрема ті, що називають себе християнами, ходять до різних чародіїв, аби ті позбавили їх якихось життєвих проблем через виливання воску, олова тощо. Не раз навіть можна помітити на вулиці оголошення схожого нехристиянського змісту... Часто з цього гріха в церкві сповідаються. Він є на загал з області язичництва та окультизму − білої магії, що є завжди частиною чорної, як не прикрашуй. Окультизм (від лат. occultus − таємний, потайний, схований) − містичне вчення, що визнає існування надприродних (окультних) сил і можливість спілкування з ними за допомогою ритуалів та магії…

Подібні речі (прогрішення проти 1-ої Божої заповіді) Господь анітрохи не благословляє, тому що вони мають згубний вплив на безсмертну людську душу. Не можна Всевишнім маніпулювати, змушуючи Його здійснювати нашу обмежену волю. У молитві «Отче наш» молимося: «Нехай буде воля Твоя…».

Найбільш ефективне оздоровлення можемо отримати насамперед через відповідний спосіб християнського життя, особисту молитву до Господа Бога, справжнього Лікаря душ і тіл Ісуса Христа, завдяки молитві Церкви, котра має, як відомо, різноманітні традиційні молитовні практики на оздоровлення своїх вірних. Для чого ступати на згубну дорогу в пекло? «Створена вільною і здатною на вибір – бути з Богом чи без Бога – людина дістала від Нього самого владу над світом і не потребує жодної магії. Це гібридне мистецтво – усього лише спроба штучного поєднання релігії з окультними науками, магія може лише дати створений образ природи і зруйнувати дієвість віри… » (Словник біблійного богослов'я).

Наслідки від ходіння до знахарок можуть бути плачевними. Знаю такий реальний випадок: одна мама водила свою дочку до старшої жінки-ворожбитки, щоб та злила їй на віск, то вона потім назавжди оніміла… Це свідчить про те, що будь-які магічні обряди є не тільки гріховними в суті, але й досить шкідливими в духовному плані, за що справедливий Бог теж може покарати – не можна ставити одночасно свічку Спасителеві та дияволові. «Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської» (1 Кор. 10, 21).

Навіть якщо ті, що виливають на віск, тобто вдаються до магії, і прикриваються Богом, іконами або хрестом Ісуса – не вірте їм, бо це «вовки в овечих шкурах» (пор. Мт. 7, 15).

Тому поганська практика виливання воску/олова, скидання вроків, ворожіння і т.д. є нічим іншим як магічною дією, що не має нічого спільного з християнською молитвою та даром уздоровлення чи екзорцизму Св. Католицької Церкви. Вона не раз категорично заборонена у Св. Письмі (див. Вих. 22, 17; Лев. 19, 26; 20, 27; Чис. 23, 23; Втор. 13, 2.4-6; 18, 10-12.14.20; Іс. 3, 2-3; Єрем. 14, 14-16; 27, 9-10; Соф. 1, 5; Мал. 3, 5; Ді. 13, 6.8-12; (2 Кор. 11, 13-15) і не містить жодного відношення до християнського релігійного світогляду і здорової віри!

віск
Відомо, що свята тайна сповіді (покаяння) − це відкриття своїх гріхів перед Богом у присутності священика, а каяття − це відчуття власної нікчемності і провини перед Господом. Сповідь і каяття − це дві складові примирення з Богом. Як є потреба у частому вмиванні тіла, так аналогічно − у вмиванні душі в Божому храмі.

Якщо чесно, мене дивують дорослі люди (частіше жінки), які можуть місяць чи навіть кілька місяців не сповідатися, буває й рік чи більше, а потім приходять начебто сповідатися і відразу заявляють «Отче, я не маю жодного гріха!» Для чого тоді йти до священика? «Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає» (1 Ів. 1, 8). Тому вже бачимо тут гріх явного обману…

Буває, починаєш питати про те чи інше і людина каже, що "все добре". І це попри те, що ми на загал грішимо чи не кожен день різними гріхами (дрібними чи великими). Уявімо собі ситуацію, що прийшов хтось до лікаря на прийом і починає його відразу переконувати, що є цілком здоровий, хоч деякі хвороби можуть проявлятися й назовні... Як на нього подивиться медик? Похвалить?

Найбільші святі вважали себе не раз найбільшими грішниками, бо мали покору в серці, що є матір'ю всіх чеснот на противагу до гордості − матері кожного гріха. З гріхів як таких сповідається навіть Римський Папа...

Не можна говорити про якусь відповідальність за гріх, якщо це є маленькі діти та психічно хворі, але решта свідомо грішать... Важкого гріха, звісно, можемо уникнути, якщо захочемо, та легкі є завжди.

Тому вчімося сповідатися тільки добре. Немовби це остання наша сповідь у житті. І як добрий студент готується до екзамену, так і добрий християнин (!!) готується до таїнства покаяння, роблячи іспит сумління, тобто пригадує всі скоєні прогрішення від останньої сповіді проти Божих чи церковних заповідей.

П. С. Дивіться ще «Як не варто сповідатися».

divine_mercy_confession
15_gods-love-hands


1)    Хто любить із Всевишнім (Пресвятою Тройцею) спілкуватися, тобто молитися: вранці, протягом дня, ввечері).
2)    Хто спішить до Господа в церкву на Св. Літургію – в неділі, свята або кожної днини і зустрічається там з Ним регулярно у Св. Причасті, теж сповідаючись принаймні один раз на місяць.
3)    Хто з поміччю віри живе завжди у Божій присутності, думаючи про Творця всього.
4)    Хто довіряє Спасителеві людства, подібно як дитина своїм добрим батькам.
5)    Хто радо слухає Господа Бога, зокрема в Його актуальних скрізь десятьох заповідях, незмінних дороговказах на дорозі до щасливої вічності.
6)    Хто шанує Божих слуг – священиків, які працюють невтомно у Христовому Винограднику (Вселенській Церкві), ведучи християнські душі до небесних висот.
7)    Хто в духовно-молитовний спосіб читає часто або постійно Боже Слово (Св. Писання), через котре Всевишній промовляє до нашого серця стільки разів, скільки ми, звісно, захочемо.
8)    Хто хоче бути схожим на Бога, старається наслідувати у своїх діях Ісуса чи багатьох святих – є чеснотливою людиною.
9)    Хто полюбляє не раз говорити про Господа іншим (ближнім), цікавиться Божими справами більше, ніж людськими.
10)  Хто прагне на землі жити праведно, чинити насамперед те, що до вподоби Господеві, уникаючи весь час тяжкого гріха (духовної смерті).


о. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ
life-quotes-life-is-too-short-to-wait

1. Будьте бездоганними з вашим словом


Говоріть із чесністю. Кажіть тільки те, що ви маєте на увазі. Уникайте використання слова, щоб говорити проти себе чи розпускати плітки про інших. Використовуйте силу вашого слова в напрямку істини й любові.

2. Не приймайте нічого особисто

Чужі справи вас не стосуються. Те, що інші говорять і роблять, − це проекція їх власної реальності, власної мрії. Коли ви застраховані від думки і дій інших людей, ви не зможете стати жертвою даремних страждань.

3. Не робіть припущень

Знайдіть у собі мужність поставити запитання та висловити те, що ви дійсно хочете. Спілкуйтеся з іншими так чітко, як можете, щоб уникнути непорозумінь, печалі і драми. З допомогою всього лише однієї цієї угоди ви можете повністю перетворити ваше життя.

4. Завжди робіть усе як найкраще

Ваші можливості не завжди однакові: одна справа, коли ви здорові, а інша − коли хворі. При будь-яких обставинах просто докладайте максимум зусиль, і у вас не буде докорів сумління, докорів на свою адресу та жалю.

by don Miguel Ruiz

Переклад з англійської мови: Микола Микосовський

www.SimpleReminders.info

ВМІННЯ ВИСЛУХАТИ УЧНЯ

Our-State-School-Teachers

Життя у соціумі також складається з численних розмов, ділень різною інформацією тощо. Де не глянь, скрізь стрічаємось із людським словом як таким, зокрема у школі. Важливо,щоб це все відбувалося в гармонії: щоб учні поважали своїх учителів, а ті прислухалися до їхніх прагнень чи ідей.

Одним із найважчих умінь на світі є вміння когось вислухати, і це є найвищою формою ввічливості. Без цього важко говорити про якесь афективне спілкування між співрозмовниками. Згідно з твердженням психологів, слухати не вміють приблизно дев’ять осіб із десяти. Один із філософів колись мовив таке: «Правду можуть висловити двоє − один говорить, інший слухає». Відомо, що вміння слухати передбачає готовність віддати свою увагу співрозмовникові у певному місці.

Шкільний учень, для прикладу, є окремим світом, який часами не легко до кінця збагнути вчителеві, зокрема його справжні обдарування, отримані від Творця. Найлегше когось «загнати в кут» через важкий характер, не цікавитися хлопцем або дівчиною – їх культурним, релігійним і моральним розвитком на фоні будівництва загадкового майбутнього. Що цікаво, у св. Писанні частіше можна зустріти дієслово «слухати», ніж «говорити»…

Земне життя – це спілкування та заодно дар від Бога, котрий дається людям лишень один раз. На жаль, часто дорослі не вміють чи не хочуть чути молодших. Якщо вчитель ділить клас на «кращих» і «гірших», то миру в ньому не буде, а особливо якщо «чує» тільки тих, хто йому до вподоби.

Учень завжди має шанс змінитися на краще, якщо ним зацікавлений учитель і старається його зрозуміти попри все… Якось читав приклад о. Миколи Ференца, що, мовляв, одна заможна сім’я виховувала двох дітей. Дочка була дуже слухняна, гарно вчилася й батьки були спокійні за її долю, а син у початковій школі ще поводився добре і із навчанням більш-менш проблем не було, проте коли вступив у коледж, дитину як підмінили… Багато разів за його недобру поведінку викликали батьків, а оцінки могли призвести й до виключення. Батькам вже не допомагало знайомство із вчителями, так що надія на закінчення вищої освіти сина була втрачена...

Одного разу, через деякий час, батьки випадково зустрілися з одним викладачем сина, який повідомив, що він гарно засвоює поданий матеріал, і його поведінка задовільна. Батько з подивом сказав: «Пане вчителю, то, мабуть, не наш син, ви щось переплутали». Все-таки цікавість взяла верх. Батьки подалися до директора коледжу спитати за свого сина. На диво, директор підтвердив слова вчителя, що син повністю змінився, та сказав, аби пішли до куратора групи, вказавши, в який кабінет зайти. Викликали батьки з класу сина і всі у трьох зайшли до кабінету. Там сиділа за підручниками літня вчителька. Батьки запитали її про навчання сина, але на великий подив педагог показувала їм усе мовою жестів. Син пояснив, що вчителька не може розмовляти, тільки розуміє кожного та вміє слухати.

Бачимо, що може наступити бажана зміна у поведінці учня (учениці), якщо знайдеться мудрий педагог, котрому не байдужі чужі діти. Всі на загал потребують підтримки та розуміння. Важливо теж, аби у спілкуванні з учнями вчителі ніколи не зневірювалися, почували себе впевнено, щоб досягти потрібних результатів на педагогічній ниві.
Християнська любов здатна на велику жертву. Отож якщо вчитель у взаємодії з школярами різного віку наслідуватиме небесного Вчителя-Христа, то голос будь-якого учня не буде для нього далеким, а якраз близьким… Саме так зможе виховати в інших Людину з великої літери!

о. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ

P.S. Стаття до новоствореного журналу для вчителів середніх шкіл «Світич педагога».
Щонеділі у нашому храмі Царя Христа (м. Івано-Франківськ) в 14:00 є дитяча св. Літургія.

Під час неї діти беруть активну участь: говорять перед богослужбою свій молитовний намір, відповідають під проводом священика на різні цікаві питання в контексті недільної проповіді, беруться за руки на «Отче наш» тощо.

Службу Божу для найменших співає щоразу наш парафіяльний дитячий хор «Божі ангелята».

Ласкаво всіх запрошуємо. Дітям, які уже вміють читати, було б добре мати молитовники з текстом Літургії для кращого зосередження!

Ісус же сказав: «Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким» (Мт. 19, 14).


DSCN4750
DSCN4758
1466287_467283176716141_1122496547_n

1. Зізнайтеся, ви не можете зробити всього на свій розсуд.

Один із перших кроків, аби отримати більш тісні відносини з Богом, є визнання, що ви маєте потребу в Ньому у вашому житті. Реальність така, що ми не можемо зробити всього самостійно, тому визнання цього покаже не тільки почуття смирення у вашому житті, але також покаже Богові, що у вас є віра у Його силу й обіцянки.

2. Усуньте себе від шкідливих відносин.

Однією з найбільших перешкод у пошуку більш глибоких відносин з Богом є шкідливі відносини. Чи це будуть стосунки з родиною, друзями або співробітниками, відхід від небезпечних кроків у цьому допоможе вам дати простір та енергію, необхідну, щоб спочатку отримати право у ваших стосунках з Богом. Хоча це може здатися жорстким, щоб досягти, проте справжню свободу ви зустрінете, коли будете спроможні зосередитися виключно на ваших відносинах з Богом.

3. Підключіться до місцевої церкви або невеликої групи.

Ви не повірите, як багато значить наявність групи людей, щоб підтримати вас на шляху з Богом. Вступ у місцеву церкву чи в малу групу допоможе вам зберегти відповідальність, дасть мудрість, коли це необхідно, і навіть буде там з вами у важкі часи. Божа Церква була перетворена теж у громади, тому я заохочую вас бути приналежними до церковного товариства, яка дбає про ваші стосунки з Богом, скільки ви працюєте.

4. Читайте щодня Біблію.

Читання св. Писання є ключовим фактором. Я не кажу, що вам потрібно запам'ятати все звідти по-грецьки, але ви повинні проводити біблійне читання принаймні один раз на день. Якщо ви це просто читаєте, слухаєте подкаст або віддано йдете, читання Біблії допоможе закласти фундамент для вашої віри в Бога. Запишіть замітки, щоб могти озирнутися назад, і завжди бути прозорим при тому, що ви дізналися. Бог буде говорити способами, які не тільки перетворять вас зсередини, але також дасть вам краще розуміння про те, хто ви, як людина.

5. Зробіть молитву пріоритетом.

Молитва є ключем. Хоча молитва іноді можна розглядатися як дивна або незручна, це дійсно не так. Подивіться на молитву як на розмову між вами і Богом. Не завжди треба запалювати свічки, палити кадило чи навіть носити чорне вбрання. Просто де-небудь мирно розслабтеся та почніть розмову із Спасителем, який допоможе побудувати ваші стосунки з Ним. Бути християнином без молитви можливо не більше, ніж бути живим без дихання. Це потужна істина, і я хочу, щоб ви почали дивитися на молитву, як ваш спосіб залишатися на зв'язку з Богом. Будь-які відносини зі змістом є ті, які мають великі зв'язки.


Jarrid Wilson

Переклад з англійської мови: Микола Микосовський
Запрошуються на святкування всі охочі, жителі міста та гості. Буде цікаво й урочисто!:)

P.S. Мова про сам монастир та церкву оо. Василіян у серці Галичини тут.



ХРАМОВЕ СВЯТО

Радість у християнстві

Радість є невіддільною частиною дочасного життя. Годі собі уявити без неї суспільство. Радісні хвилини супроводжують нас протягом різних подій і здатні немовби кожен похмурий день зробити світлішим. Відомо, що не сумують на весіллі на противагу до похорону. Тож чи наше життя є теж з весільним відблиском? Чи вміємо радіти по-справжньому з Богом поза грішними скороминучими втіхами?

У давнину в Палестині наречені не відправлялися у весільну подорож під час медового місяця, а залишалися вдома і протягом цілого тижня радо приймали гостей. Вони надягали свою найкращу сукню, часто носили вінці; і вважалися королем і королевою, а їм підпорядковувалися у всьому. Адже у всьому їхньому тяжкому житті в них більше не буде такого тижня...

Вкрай важливо відзначити, що сам Ісус неодноразово порівнював життя християнина з весільним святом. Радість - головна риса християнського життя. Один студент якось раз сказав радісно про одну відому американську викладачку: "При ній я почувався, ніби купаюся в сонячних променях". 

Декотрі вважають, що християнство змушує їх робити те, що вони не хотіли б робити, і заважає їм робити, що вони хотіли б. Життєрадісність, наприклад, став дехто вважати гріхом, тоді як, наприклад, апостол Павло у Фил. 4,4 закликає "Радійте завжди в Господі, і знову кажу: радійте", а один відомий філософ навіть назвав раз дивно радість "скороминущим блаженством".

Хай, отже, нікому не забракне тут справжньої духовної радості на шляху до світлих висот!


spring-flowers-joy-wallpapers-1024x768

Latest Month

November 2014
S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by chasethestars