?

Log in

Заможна жінка найняла автора написати її біографію. Автор виявив, що один з її дідусів помер на електричному стільці. Жінка хотіла, щоб інформація, написана таким чином, не була очевидною в історії її сім'ї. Тому письменник так описав дідуся: «Її дід займав кафедру електрики в одній із найвідоміших установ Америки. Він був дуже прив'язаний до своєї позиції і буквально помер в упряжці».

Коли ми сповідаємося, не одужаємо, якщо не є чесні з Господом.

Переклад з англійської мови: Микола Микосовський

Існує легенда про африканського хлопця на ім'я Еммануель, який завжди ставив питання. Одного разу він запитав: «Якою мовою говорить Бог?» Ніхто не міг йому відповісти. Він подорожував по всій його країні, щоб знайти потрібну відповідь, але її не отримав. Вкінці він відправився в далекі землі, щоб знайти цю відповідь. Протягом довгого часу він не мав успіху. Нарешті однієї ночі прийшов у село під назвою Вифлеєм, і тому що там не було місця в місцевому готелі, він вийшов поза його межі у пошуках притулку на ніч. Хлопець прийшов до печери, виявивши, що вона була повністю зайнята незвичною парою та дитиною. Він збирався вже піти геть, однак молода мама сказала: «Ласкаво просимо, Еммануель, ми чекали на тебе». Хлопчина був вражений, що жінка знала його ім'я... Він був ще більш здивований, коли вона далі сказала: «Довгий час ти був у пошуках по всьому світу, щоб дізнатися, котрою мовою говорить Бог. Ну, тепер твоя подорож закінчилась. У цей вечір ти можеш бачити своїми очима, що це за мова: Господь спілкується мовою любові, що виражається в обміні, розумінні, милосерді і в цілковитій прихильності».


Переклад з англійської мови: о. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ

Гомосексуальні стосунки (ЛГБТ) є богопротивним збоченням, антиприродним явищем і  важким содомським гріхом, який кличе про помсту до неба, згідно з католицьким катехизмом. Не матимуть Божого благословення ті країни, що ухвалили так звані гомосексуальні «шлюби», котрі несуть шкоду традиційній сім’ї та державі.  Сумнозвісна доля старозавітніх Содому та Гомори всім відома… Гей-паради «гордості» приносять у суспільство тільки гнилизну та сором. Вони нищать здорову мораль і духовність. Як тоді права більшості?

Св. Писання чітко стверджує, що гомосексуалізм є гріхом (пор. Буття 19:1-13; Левіт 18:22; Римлян 1:26-27; 1 Коринтян 6:9). Текст Римлян 1:26-27  навчає, що гомосексуалізм є результатом відкинення і непослуху Бога.

Є різні думки, чому  люди стають «голубими». У наш час не раз навіть є «модно» бути бісексуалістом задля розваги… «Люди не народжуються гомосексуалістами, як, власне, не народжуються наркоманами, ігроманами і алкоголіками. Ними стають внаслідок власної розбещеності і небажання боротися зі згубними звичками. Людина пропадає, якщо дозволяє своїй пристрасті розвиватися. Чим більше давати можливостей для розвитку пристрастей, тим буде гірше. А всі сучасні принципи гуманності спрямовані на те, щоб не засуджувати людину в її залежності, бути толерантним, надавати кожному можливості для якомога ширшого вибору», − стверджує  психіатр Марк Цукерман.

Справжні християни,  зокрема католики, не можуть змиритися із сучасною гомодиктатурою, що є проти людської гідності. Будь-яка розпуста у сексуальній сфері  суперечить волі нашого творця і руйнує храм Св. Духа, яким є ми. І при чому тут штучна «гомофобія»?

Правду кажуть мудрі люди: гомосексуалізм − єдина хвороба, котра нині рекламується... На превеликий жаль.

Світ потребує жінок і чоловіків:

−       Яких не можливо купити;
−       слово яких зобов’язує;
−       характер яких має перевагу над достатком;
−       які мають особисту думку та сильну волю;
−       які більші, ніж їх покликання;
−       які не бояться ризикувати;
−       які не втрачають у натовпі своєї індивідуальності;
−       які однаково віддані як малим, так і великим справам;
−       амбіції яких не обмежуються заспокоєнням егоїстичних бажань;
−       які не виправдовуються словами, «бо всі так роблять»;
−       які є приятелі і в горі, і в радості;
−       які не вважають, що спритність, хитрість і жорстокість – це найкращий шлях до успіху;
−       які не бояться відстоювати правду, не соромляться її, навіть якщо вона не популярна;
−       які можуть сказати тверде «ні», навіть коли всі інші говорять «так».




Шановні вчителі, представники влади, батьки, дорогі випускники, учні, любі у Христі брати та сестри! Вітаю всіх на святі Останнього дзвінка. Подібно, як сьогодні є сонячно надворі, нехай також так буде сонячно в душі протягом усього життя.

Дорогі цьогорічні випускники ЗОШ № 11. Хотів би наголосити для вас перед непростою мандрівкою в доросле життя на 3-оьох таких речах: не варто будувати своє майбутнє на крихкій основі, треба весь час стреміти до святості (досконалості); слід пам’ятати, що навчання в Божій школі постійне.

Не будуйте на піску… У земному житті людина будує не тільки матеріальний будинок, але також власну майбутність, формуючи духовний світ своєї душі. Як хочете бути завжди щасливі, то варто будувати прийдешність на міцній духовно-моральній основі, щоб вона не похитнулась. Нехай тим міцним фундаментом буде Божа благодать і дотримання Господніх заповідей. Що керує тепер життям? Щось добре чи зле?

Прагніть святості, бути щодня кращими… Святість на противагу до гріха сьогодні рідко в моді… Її як і грішності не приховаєш… Змінимось на краще самі – зміниться наша батьківщина Україна, світ… Чого світ у наш час потребує найбільше?

Трохи більше привітності, трохи менше користолюбства.
Трохи більше дарувати, трохи менше вимагати.
Трохи більше усмішок,трохи менше гримас.
Трохи більше «ми», трохи менше «я».
Трохи більше сміху, трохи менше плачу.
Трохи більше квітів на дорозі життя, трохи менше на гробах…

Не забувайте, дорогі випускники, учні, що навчання в Божій школі (Церкві) не закінчується ніколи. «Існує єдина насолода в житті – навчатися», − каже італійський поет, літописець Франческо Петрарка. Бажаю вам вивчати тільки те, що є добре, що збудує вас, а не зруйнує. Вивчайте вічні істини і будьте щоразу ближчі до Бога та неба.


З Богом! Хай Всевишній усіх радо благословить!

Наостанок хочу ще розповісти свій вірш, який я написав три роки тому. Називається він «Жити – будувати прекрасне»:

Живімо так, щоб будувати:
Те, що прекраснее, добре й миле,
Що не вбива душевні сили
Й не тягне поспіхом за грати.


Хай з кожним днем світліє все.
Це низько руйнувать добро,
Гострити кривди скрізь перо –
Недовге бо життя шосе.


Якщо в душі збудуєм світ
Який є відблиском небес,
То стріне справжній всіх прогресс,
Окраса Богом даних літ!

29.05.2015 р. Б.
м. Івано-Франківськ
Останніми часами почастішали, на жаль, випадки, коли численні люди, зокрема ті, що називають себе християнами, ходять до різних чародіїв, аби ті позбавили їх якихось життєвих проблем через виливання воску, олова тощо. Не раз навіть можна помітити на вулиці оголошення схожого нехристиянського змісту... Часто з цього гріха в церкві сповідаються. Він є на загал з області язичництва та окультизму − білої магії, що є завжди частиною чорної, як не прикрашуй. Окультизм (від лат. occultus − таємний, потайний, схований) − містичне вчення, що визнає існування надприродних (окультних) сил і можливість спілкування з ними за допомогою ритуалів та магії…

Подібні речі (прогрішення проти 1-ої Божої заповіді) Господь анітрохи не благословляє, тому що вони мають згубний вплив на безсмертну людську душу. Не можна Всевишнім маніпулювати, змушуючи Його здійснювати нашу обмежену волю. У молитві «Отче наш» молимося: «Нехай буде воля Твоя…».

Найбільш ефективне оздоровлення можемо отримати насамперед через відповідний спосіб християнського життя, особисту молитву до Господа Бога, справжнього Лікаря душ і тіл Ісуса Христа, завдяки молитві Церкви, котра має, як відомо, різноманітні традиційні молитовні практики на оздоровлення своїх вірних. Для чого ступати на згубну дорогу в пекло? «Створена вільною і здатною на вибір – бути з Богом чи без Бога – людина дістала від Нього самого владу над світом і не потребує жодної магії. Це гібридне мистецтво – усього лише спроба штучного поєднання релігії з окультними науками, магія може лише дати створений образ природи і зруйнувати дієвість віри… » (Словник біблійного богослов'я).

Наслідки від ходіння до знахарок можуть бути плачевними. Знаю такий реальний випадок: одна мама водила свою дочку до старшої жінки-ворожбитки, щоб та злила їй на віск, то вона потім назавжди оніміла… Це свідчить про те, що будь-які магічні обряди є не тільки гріховними в суті, але й досить шкідливими в духовному плані, за що справедливий Бог теж може покарати – не можна ставити одночасно свічку Спасителеві та дияволові. «Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської» (1 Кор. 10, 21).

Навіть якщо ті, що виливають на віск, тобто вдаються до магії, і прикриваються Богом, іконами або хрестом Ісуса – не вірте їм, бо це «вовки в овечих шкурах» (пор. Мт. 7, 15).

Тому поганська практика виливання воску/олова, скидання вроків, ворожіння і т.д. є нічим іншим як магічною дією, що не має нічого спільного з християнською молитвою та даром уздоровлення чи екзорцизму Св. Католицької Церкви. Вона не раз категорично заборонена у Св. Письмі (див. Вих. 22, 17; Лев. 19, 26; 20, 27; Чис. 23, 23; Втор. 13, 2.4-6; 18, 10-12.14.20; Іс. 3, 2-3; Єрем. 14, 14-16; 27, 9-10; Соф. 1, 5; Мал. 3, 5; Ді. 13, 6.8-12; (2 Кор. 11, 13-15) і не містить жодного відношення до християнського релігійного світогляду і здорової віри!

віск
Відомо, що свята тайна сповіді (покаяння) − це відкриття своїх гріхів перед Богом у присутності священика, а каяття − це відчуття власної нікчемності і провини перед Господом. Сповідь і каяття − це дві складові примирення з Богом. Як є потреба у частому вмиванні тіла, так аналогічно − у вмиванні душі в Божому храмі.

Якщо чесно, мене дивують дорослі люди (частіше жінки), які можуть місяць чи навіть кілька місяців не сповідатися, буває й рік чи більше, а потім приходять начебто сповідатися і відразу заявляють «Отче, я не маю жодного гріха!» Для чого тоді йти до священика? «Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає» (1 Ів. 1, 8). Тому вже бачимо тут гріх явного обману…

Буває, починаєш питати про те чи інше і людина каже, що "все добре". І це попри те, що ми на загал грішимо чи не кожен день різними гріхами (дрібними чи великими). Уявімо собі ситуацію, що прийшов хтось до лікаря на прийом і починає його відразу переконувати, що є цілком здоровий, хоч деякі хвороби можуть проявлятися й назовні... Як на нього подивиться медик? Похвалить?

Найбільші святі вважали себе не раз найбільшими грішниками, бо мали покору в серці, що є матір'ю всіх чеснот на противагу до гордості − матері кожного гріха. З гріхів як таких сповідається навіть Римський Папа...

Не можна говорити про якусь відповідальність за гріх, якщо це є маленькі діти та психічно хворі, але решта свідомо грішать... Важкого гріха, звісно, можемо уникнути, якщо захочемо, та легкі є завжди.

Тому вчімося сповідатися тільки добре. Немовби це остання наша сповідь у житті. І як добрий студент готується до екзамену, так і добрий християнин (!!) готується до таїнства покаяння, роблячи іспит сумління, тобто пригадує всі скоєні прогрішення від останньої сповіді проти Божих чи церковних заповідей.

П. С. Дивіться ще «Як не варто сповідатися».

divine_mercy_confession
15_gods-love-hands


1)    Хто любить із Всевишнім (Пресвятою Тройцею) спілкуватися, тобто молитися: вранці, протягом дня, ввечері).
2)    Хто спішить до Господа в церкву на Св. Літургію – в неділі, свята або кожної днини і зустрічається там з Ним регулярно у Св. Причасті, теж сповідаючись принаймні один раз на місяць.
3)    Хто з поміччю віри живе завжди у Божій присутності, думаючи про Творця всього.
4)    Хто довіряє Спасителеві людства, подібно як дитина своїм добрим батькам.
5)    Хто радо слухає Господа Бога, зокрема в Його актуальних скрізь десятьох заповідях, незмінних дороговказах на дорозі до щасливої вічності.
6)    Хто шанує Божих слуг – священиків, які працюють невтомно у Христовому Винограднику (Вселенській Церкві), ведучи християнські душі до небесних висот.
7)    Хто в духовно-молитовний спосіб читає часто або постійно Боже Слово (Св. Писання), через котре Всевишній промовляє до нашого серця стільки разів, скільки ми, звісно, захочемо.
8)    Хто хоче бути схожим на Бога, старається наслідувати у своїх діях Ісуса чи багатьох святих – є чеснотливою людиною.
9)    Хто полюбляє не раз говорити про Господа іншим (ближнім), цікавиться Божими справами більше, ніж людськими.
10)  Хто прагне на землі жити праведно, чинити насамперед те, що до вподоби Господеві, уникаючи весь час тяжкого гріха (духовної смерті).


о. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ
life-quotes-life-is-too-short-to-wait

1. Будьте бездоганними з вашим словом


Говоріть із чесністю. Кажіть тільки те, що ви маєте на увазі. Уникайте використання слова, щоб говорити проти себе чи розпускати плітки про інших. Використовуйте силу вашого слова в напрямку істини й любові.

2. Не приймайте нічого особисто

Чужі справи вас не стосуються. Те, що інші говорять і роблять, − це проекція їх власної реальності, власної мрії. Коли ви застраховані від думки і дій інших людей, ви не зможете стати жертвою даремних страждань.

3. Не робіть припущень

Знайдіть у собі мужність поставити запитання та висловити те, що ви дійсно хочете. Спілкуйтеся з іншими так чітко, як можете, щоб уникнути непорозумінь, печалі і драми. З допомогою всього лише однієї цієї угоди ви можете повністю перетворити ваше життя.

4. Завжди робіть усе як найкраще

Ваші можливості не завжди однакові: одна справа, коли ви здорові, а інша − коли хворі. При будь-яких обставинах просто докладайте максимум зусиль, і у вас не буде докорів сумління, докорів на свою адресу та жалю.

by don Miguel Ruiz

Переклад з англійської мови: Микола Микосовський

www.SimpleReminders.info

ВМІННЯ ВИСЛУХАТИ УЧНЯ

Our-State-School-Teachers

Життя у соціумі також складається з численних розмов, ділень різною інформацією тощо. Де не глянь, скрізь стрічаємось із людським словом як таким, зокрема у школі. Важливо,щоб це все відбувалося в гармонії: щоб учні поважали своїх учителів, а ті прислухалися до їхніх прагнень чи ідей.

Одним із найважчих умінь на світі є вміння когось вислухати, і це є найвищою формою ввічливості. Без цього важко говорити про якесь афективне спілкування між співрозмовниками. Згідно з твердженням психологів, слухати не вміють приблизно дев’ять осіб із десяти. Один із філософів колись мовив таке: «Правду можуть висловити двоє − один говорить, інший слухає». Відомо, що вміння слухати передбачає готовність віддати свою увагу співрозмовникові у певному місці.

Шкільний учень, для прикладу, є окремим світом, який часами не легко до кінця збагнути вчителеві, зокрема його справжні обдарування, отримані від Творця. Найлегше когось «загнати в кут» через важкий характер, не цікавитися хлопцем або дівчиною – їх культурним, релігійним і моральним розвитком на фоні будівництва загадкового майбутнього. Що цікаво, у св. Писанні частіше можна зустріти дієслово «слухати», ніж «говорити»…

Земне життя – це спілкування та заодно дар від Бога, котрий дається людям лишень один раз. На жаль, часто дорослі не вміють чи не хочуть чути молодших. Якщо вчитель ділить клас на «кращих» і «гірших», то миру в ньому не буде, а особливо якщо «чує» тільки тих, хто йому до вподоби.

Учень завжди має шанс змінитися на краще, якщо ним зацікавлений учитель і старається його зрозуміти попри все… Якось читав приклад о. Миколи Ференца, що, мовляв, одна заможна сім’я виховувала двох дітей. Дочка була дуже слухняна, гарно вчилася й батьки були спокійні за її долю, а син у початковій школі ще поводився добре і із навчанням більш-менш проблем не було, проте коли вступив у коледж, дитину як підмінили… Багато разів за його недобру поведінку викликали батьків, а оцінки могли призвести й до виключення. Батькам вже не допомагало знайомство із вчителями, так що надія на закінчення вищої освіти сина була втрачена...

Одного разу, через деякий час, батьки випадково зустрілися з одним викладачем сина, який повідомив, що він гарно засвоює поданий матеріал, і його поведінка задовільна. Батько з подивом сказав: «Пане вчителю, то, мабуть, не наш син, ви щось переплутали». Все-таки цікавість взяла верх. Батьки подалися до директора коледжу спитати за свого сина. На диво, директор підтвердив слова вчителя, що син повністю змінився, та сказав, аби пішли до куратора групи, вказавши, в який кабінет зайти. Викликали батьки з класу сина і всі у трьох зайшли до кабінету. Там сиділа за підручниками літня вчителька. Батьки запитали її про навчання сина, але на великий подив педагог показувала їм усе мовою жестів. Син пояснив, що вчителька не може розмовляти, тільки розуміє кожного та вміє слухати.

Бачимо, що може наступити бажана зміна у поведінці учня (учениці), якщо знайдеться мудрий педагог, котрому не байдужі чужі діти. Всі на загал потребують підтримки та розуміння. Важливо теж, аби у спілкуванні з учнями вчителі ніколи не зневірювалися, почували себе впевнено, щоб досягти потрібних результатів на педагогічній ниві.
Християнська любов здатна на велику жертву. Отож якщо вчитель у взаємодії з школярами різного віку наслідуватиме небесного Вчителя-Христа, то голос будь-якого учня не буде для нього далеким, а якраз близьким… Саме так зможе виховати в інших Людину з великої літери!

о. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ

P.S. Стаття до новоствореного журналу для вчителів середніх шкіл «Світич педагога».

Latest Month

March 2016
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by chasethestars