?

Log in

Різі поширені нині замовляння від змій (неканонічні «молитви»), зокрема в Карпатах, є з області магії та язичництва, і тому Церква не може схвалювати такого народного «мистецтва». У магічних замовляннях, які стосуються укусів змій, відображене часто двоєвір’я наших предків. Не можна одночасно ставити свічку Богові та чорту…

Відомо, що замовляння ‒ це заклинальна словесна формула, котрій приписують магічна сила. Язичницька практика звернення до «сил природи» завжди ставиться вище Бога, а замовляння ‒ вище та «ефективніше» церковних молитов і таїнств. Християнська молитва ж пристосовується до магічних дій і не раз є гріховним спотворенням.


Знаємо, що магія (біля, чорна, будь-яка) означає ворожбу, тобто вплив на людей, тварин, речі тощо через втручання злого духа, і є гріхом проти 1-ої Божої заповіді. «Створена вільною і здатною на вибір – бути з Богом чи без Бога – людина дістала від Нього самого владу над світом і не потребує жодної магії. Це гібридне мистецтво – усього лише спроба штучного поєднання релігії з окультними науками, магія може лише дати створений образ природи і зруйнувати дієвість віри… » (Словник біблійного богослов'я).

Перекис водню, сірники і нашатир ‒ це швидка допомога при будь-якому укусі отруйних істот. Якщо вкусила змія, слід промити перекисом водню місце укусу. Вона окисляє будь-яку органіку і слід звернутися з цією проблемою до досвідчених лікарів, щоб отримати впору необхідну допомогу, і бути подалі від гріха.

В офіційних церковних молитовниках нема, між іншим, якихось особливих молитов від зміїних, бджолиних і т.д. укусів. Наприклад, якщо й допоможе впоратись із зміїним укусом якась баба-знахарка, то звідки є гарантія, що це не буде мати негативного впливу на душу християнина? Через магію (окультизм), язичницькі замовляння, діє, отже, нечистий, а не Господь. Для чого так ризикувати у плані вічного спасіння?

P. S. Мій колишній коментар для всеукраїнської газети "Експрес".



1. Не боюся важкої праці… Швидше безділля. Змалку, виростаючи більше в Карпатах, часто допомагав родичам по господарству, майже не сидів без діла. Це неабияк мене загартувало й перейшло теж на духовну площину.

2. Колись був не дуже комунікабельний, більше мовчав і не любив ділитися своїми мріями чи ідеями. Тепер дещо інакше. Є ж люди, з якими можна спілкуватися годинами і все буде бракувати часу, а є теж такі, з ким і пару хвилин не поспілкуєшся, бо вони просто відштовхують браком чеснот... Зрозумів, що пізнати інших зможу насамперед завдяки щирому спілкуванню. Так появлялися нові друзі, зокрема з тих осіб, що переставали бути ворогами… Хоча справжніх друзів можна переважно порахувати на... одному пальці руки.

3. Життя як таке ‒ повне несподіванок і різних контрастів... Зупинившись на мить, заспокоївшись у вирі щоденних подій, часто можу зрозуміти правдиву суть буття всього.

4.  Непросто мені зрозуміти тих осіб, які тільки обіцяють, обіцяють, обіцяють і на тому крапка, а потім немовби вимагають до себе довіри. Обіцяти може кожен, виконати обіцяне ‒ не кожен, а тільки благородний, мужній тощо, хто вміє та знає, як будувати гармонійні стосунки з іншими...

5. Не раз собі замислююсь: чому нині люди так часто обмовляють одні одних... Більшість щоденних розмов зводиться, на жаль, до такого найпримітивнішого виду "спілкування". Подібно поступають, бо в основному порожні всередині, тобто мало там насправді духовного багатства... Ще не раз не читають серйозних книжок, тож не мають чим поділитися з іншими. От і судять необ'єктивно й упереджено своїх ближніх проти Божої волі... Краще, звісно, вже змовчати, як нема нічого доброго про когось сказати. Взагалі слід нам усім більше говорити з Богом і про Нього!

6. Часом дивує, як люди не втомлюються творити зло на противагу до творення чогось доброго... І дорогоцінний час зникає навіки, і вивітрюється початкова святість душі, що є християнською вже від самого початку, як писав у давнину християнський богослов Тертуліан.

7. Твердив якось Тома Кемпійський, що, мовляв, зникнути з очей ‒ зникнути з пам'яті... Хоч не всі згідні з цим твердженням, однак не раз сам особисто переконуюсь у його правильності. Найлегше "пам'ятати" про того, хто весь час поруч тебе, кого не раз бачиш чи чуєш... Трапляється, що за пару років відсутності твоє ім'я просять нагадати колишні знайомі... Такий ще один життєвий парадокс!

8. Дехто пише у стилі сумнозвісного Ніцше, що сьогодні Бога цілковито "вбили", що Він уже не є живим для всіх християн, говорячи про так звану "могилу" Господа. Теж вважає, що ми Його не бачимо ні вдома, ні на вулиці, ні в Церкві під час Літургії, ні в політиці тощо... Особисто я б так тут не узагальнював песимістично (християнство ‒ релігія радості): Бог насправді є чи діє всюди і, слава Богу, крім пасивних християн, ще є скрізь у світі активні (практикуючі). Часто Всевишнього бачать саме очима віри, а не холодним шляхом софістичних, наприклад, міркувань. Хіба у своїй свідомості можна приватно Його "вбити", та Він завжди відзиватиметься в душі через так званий голос сумління, що є, як відомо, невтомним Божим голосом до нас, грішних.

9. Доводилося мені не раз спілкуватися з мусульманами, атеїстами, людьми без знання християнства тощо. Чимало з них були надзвичайно вихованими, культурними, мали певні моральні норми; боялися сказати якесь криве слово, образити тощо. Про що то свідчить? Що часто нам, християнам, бракує елементарної вихованості чи поваги до інших. Не кожен, що ходить завше до храму, є насправді Людиною (з великої літери). Сонце Божого Слова світить, безперечно, для всіх, однак є такі, що воліють немовби перебувати весь час у затінку, не хочуть ставати щоразу кращими, людянішими, в чому нехристияни чи невіруючі можуть їх перевищувати... Хіба не парадокс на площині віри?

10. Дуже легко комусь "перейти дорогу", особливо тим, що мене майже не знають, годуються тільки плітками чи упередженнями... Люди є люди!

11. Я вже зустрічав досить багато різних визначень щастя як такого. Наприклад, що щастя ‒ це коли поруч кохана людина, що, мовляв, потрібно знайти собі справжнього друга, адже ми не зможемо бути щасливими одні, бо щастя є справою тільки двох тощо. Скільки голів, стільки й умів, як кажуть... Найправдивіша дефініція щастя, мабуть, буде саме така: щастя ‒ це постійне життя з Богом і в Ньому. Коли Господь стає центром нашого земного буття, тоді все нам щиро довкола усміхається, чуємось у світлій душі щасливими, наповненими Божим змістом.

12. Буває, питають, як розумію віру... Та як її розумію? Відповідно до Божого Слова найперше. Як довіру теж до Всевишнього, гідну християнську відповідь на Його божественне Об'явлення тощо. Якщо я Творцеві дійсно довіряю, правдиво в Нього завжди вірю, то буду позбавлений страху, який є поза страхом Божим, що полягає також у тому, щоб діяти повсякчас радо з любові до небесного Батька. Сильна Віра ‒ це щось далеке від віри тільки в себе на цій землі на психологічному (невистачальному) рівні, щось неблизьке до вбогого марновірства та різних ідолів щоденного життя. Вона має узгоджуватися з розумом (даром Божим) та керуватися світлом Св. Духа на дорозі до вічності. "Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла,- віра наша" (1 Ів. 5, 4).

13. Дехто з атеїстів мовить, що, мовляв, люди ще занадно... примітивні, щоб навіть дізнатись, звідки вони взялись. Хм... Все, що стається, має свою причину. Також людина не появилася у світі випадково. Розумний завжди цікавитиметься походженням усього. Ми примітивні? Та ви подивіться, який суспільний прогрес довкола, які новітні технології і т.д.

14. Запекла боротьба з релігією мені нагадує боротьбу з повітрям: її ще ніхто не здолав і до кінця не здолає, адже людина є на загал релігійна відповідно до своєї природи, походить від Творця. Наприклад, атеїзм не дає людям найменшої надії і не відповідає на немало важливих життєвих питань. Більшість землян є у свій спосіб віруючими, а існування Бога (Абсолюта) очевидне.

15. Бог радо народиться в мені, коли я народжуся для Нього.

16. Кажуть, що дуже легко бути… священиком. Не раз це чув. Скажу, що легко бути поганим священиком, коли не працюєш постійно над власним духовним зростом, над святістю інших, зокрема поза храмом, як ховаєшся від вірних у часі їхніх гострих потреб…


о. Микола Микосовський
 

Великі слова мудрості


Не підірвіть своєї цінності,
порівнюючи себе з іншими.
Це тому, що ми різні
і кожен з нас є особливим.

Не встановлюйте цілей
тим, що інші люди вважають важливим.
Тільки ви знаєте,
що для вас є краще.

Не приймайте як належне
речей, найближчих до вашого серця.
Тримайтеся них як свого життя,
бо без цього,
життя не має сенсу.

Не дозволяйте вашому життю
прослизнути крізь пальці,
живучи в минулому,
ані в майбутньому.
Проживаючи своє життя в один прекрасний день зараз,
ви живете в усі дні вашого життя.

Не здавайтеся,
коли ви ще маєте щось дати.
Ніщо не є насправді більше
до того моменту, поки ви припините намагатися.
Це тендітна нитка,
що пов'язує нас один з одним.

Не бійтеся зіткнутися з ризиками.
Це є приймання шансів,
що ми вчимося, як бути хоробрими.

Не закривайте любов зі свого життя
кажучи, що це неможливо знайти.
Найшвидший спосіб отримати любов ‒
це дарувати любов;
Найшвидший спосіб її втратити ‒
тримати занадто щільно.

Не віддаляйтеся від своїх мрій.
Бути без мрій ‒
це бути без надії;
Бути без надії
бути без мети.

Не біжіть по житті
так швидко, немовби ви забули
не тільки те, де ви були,
але і куди йдете.

Життя ‒ це не гонка,
але подорож,
щоб смакувати

кожен крок шляху.

Переклад з англійської мови: Микола Микосовський
Джерело: http://www.frtommylane.com
Зауважив, що в оселях багатьох християн, наприклад в Івано-Фракнівську, на видному місті не раз можна помітити... домовика, "охоронця" дому. Його вільно продають серед різних сувенірів. Але хто ж такий насправді начебто безвинний домовик?

Відомо, що це персонаж міфології слов'ян, демонологічна істота (дідько), хатнє божество, що опікується, допомагаючи й іноді шкодячи життю всієї родини, яка живе в одній хаті. Під впливом християнства образ домовика переосмислили та почали сприймати як нечисту силу, що може завдавати шкоди в хаті. Він стає символом домашніх розладів, негараздів...

Коли кільком господарям звернув увагу, що вони, мовляв, тримають у хаті злого духа (сатану), що його треба спалити, то ті були здивовані і навіть не думали, що так є у дійсності.

Домовик не є звичайною іграшкою. В освяченому помешканні йому не місце.

Будьмо на боці світла. Перестаньмо врешті-решт ставити свічку Всевишньому і дияволові, бо не буде в родині Божого благословення та спокою!!


Заможна жінка найняла автора написати її біографію. Автор виявив, що один з її дідусів помер на електричному стільці. Жінка хотіла, щоб інформація, написана таким чином, не була очевидною в історії її сім'ї. Тому письменник так описав дідуся: «Її дід займав кафедру електрики в одній із найвідоміших установ Америки. Він був дуже прив'язаний до своєї позиції і буквально помер в упряжці».

Коли ми сповідаємося, не одужаємо, якщо не є чесні з Господом.

Переклад з англійської мови: Микола Микосовський

Існує легенда про африканського хлопця на ім'я Еммануель, який завжди ставив питання. Одного разу він запитав: «Якою мовою говорить Бог?» Ніхто не міг йому відповісти. Він подорожував по всій його країні, щоб знайти потрібну відповідь, але її не отримав. Вкінці він відправився в далекі землі, щоб знайти цю відповідь. Протягом довгого часу він не мав успіху. Нарешті однієї ночі прийшов у село під назвою Вифлеєм, і тому що там не було місця в місцевому готелі, він вийшов поза його межі у пошуках притулку на ніч. Хлопець прийшов до печери, виявивши, що вона була повністю зайнята незвичною парою та дитиною. Він збирався вже піти геть, однак молода мама сказала: «Ласкаво просимо, Еммануель, ми чекали на тебе». Хлопчина був вражений, що жінка знала його ім'я... Він був ще більш здивований, коли вона далі сказала: «Довгий час ти був у пошуках по всьому світу, щоб дізнатися, котрою мовою говорить Бог. Ну, тепер твоя подорож закінчилась. У цей вечір ти можеш бачити своїми очима, що це за мова: Господь спілкується мовою любові, що виражається в обміні, розумінні, милосерді і в цілковитій прихильності».


Переклад з англійської мови: о. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ

Гомосексуальні стосунки (ЛГБТ) є богопротивним збоченням, антиприродним явищем і  важким содомським гріхом, який кличе про помсту до неба, згідно з католицьким катехизмом. Не матимуть Божого благословення ті країни, що ухвалили так звані гомосексуальні «шлюби», котрі несуть шкоду традиційній сім’ї та державі.  Сумнозвісна доля старозавітніх Содому та Гомори всім відома… Гей-паради «гордості» приносять у суспільство тільки гнилизну та сором. Вони нищать здорову мораль і духовність. Як тоді права більшості?

Св. Писання чітко стверджує, що гомосексуалізм є гріхом (пор. Буття 19:1-13; Левіт 18:22; Римлян 1:26-27; 1 Коринтян 6:9). Текст Римлян 1:26-27  навчає, що гомосексуалізм є результатом відкинення і непослуху Бога.

Є різні думки, чому  люди стають «голубими». У наш час не раз навіть є «модно» бути бісексуалістом задля розваги… «Люди не народжуються гомосексуалістами, як, власне, не народжуються наркоманами, ігроманами і алкоголіками. Ними стають внаслідок власної розбещеності і небажання боротися зі згубними звичками. Людина пропадає, якщо дозволяє своїй пристрасті розвиватися. Чим більше давати можливостей для розвитку пристрастей, тим буде гірше. А всі сучасні принципи гуманності спрямовані на те, щоб не засуджувати людину в її залежності, бути толерантним, надавати кожному можливості для якомога ширшого вибору», − стверджує  психіатр Марк Цукерман.

Справжні християни,  зокрема католики, не можуть змиритися із сучасною гомодиктатурою, що є проти людської гідності. Будь-яка розпуста у сексуальній сфері  суперечить волі нашого творця і руйнує храм Св. Духа, яким є ми. І при чому тут штучна «гомофобія»?

Правду кажуть мудрі люди: гомосексуалізм − єдина хвороба, котра нині рекламується... На превеликий жаль.

Світ потребує жінок і чоловіків:

−       Яких не можливо купити;
−       слово яких зобов’язує;
−       характер яких має перевагу над достатком;
−       які мають особисту думку та сильну волю;
−       які більші, ніж їх покликання;
−       які не бояться ризикувати;
−       які не втрачають у натовпі своєї індивідуальності;
−       які однаково віддані як малим, так і великим справам;
−       амбіції яких не обмежуються заспокоєнням егоїстичних бажань;
−       які не виправдовуються словами, «бо всі так роблять»;
−       які є приятелі і в горі, і в радості;
−       які не вважають, що спритність, хитрість і жорстокість – це найкращий шлях до успіху;
−       які не бояться відстоювати правду, не соромляться її, навіть якщо вона не популярна;
−       які можуть сказати тверде «ні», навіть коли всі інші говорять «так».




Шановні вчителі, представники влади, батьки, дорогі випускники, учні, любі у Христі брати та сестри! Вітаю всіх на святі Останнього дзвінка. Подібно, як сьогодні є сонячно надворі, нехай також так буде сонячно в душі протягом усього життя.

Дорогі цьогорічні випускники ЗОШ № 11. Хотів би наголосити для вас перед непростою мандрівкою в доросле життя на 3-оьох таких речах: не варто будувати своє майбутнє на крихкій основі, треба весь час стреміти до святості (досконалості); слід пам’ятати, що навчання в Божій школі постійне.

Не будуйте на піску… У земному житті людина будує не тільки матеріальний будинок, але також власну майбутність, формуючи духовний світ своєї душі. Як хочете бути завжди щасливі, то варто будувати прийдешність на міцній духовно-моральній основі, щоб вона не похитнулась. Нехай тим міцним фундаментом буде Божа благодать і дотримання Господніх заповідей. Що керує тепер життям? Щось добре чи зле?

Прагніть святості, бути щодня кращими… Святість на противагу до гріха сьогодні рідко в моді… Її як і грішності не приховаєш… Змінимось на краще самі – зміниться наша батьківщина Україна, світ… Чого світ у наш час потребує найбільше?

Трохи більше привітності, трохи менше користолюбства.
Трохи більше дарувати, трохи менше вимагати.
Трохи більше усмішок,трохи менше гримас.
Трохи більше «ми», трохи менше «я».
Трохи більше сміху, трохи менше плачу.
Трохи більше квітів на дорозі життя, трохи менше на гробах…

Не забувайте, дорогі випускники, учні, що навчання в Божій школі (Церкві) не закінчується ніколи. «Існує єдина насолода в житті – навчатися», − каже італійський поет, літописець Франческо Петрарка. Бажаю вам вивчати тільки те, що є добре, що збудує вас, а не зруйнує. Вивчайте вічні істини і будьте щоразу ближчі до Бога та неба.


З Богом! Хай Всевишній усіх радо благословить!

Наостанок хочу ще розповісти свій вірш, який я написав три роки тому. Називається він «Жити – будувати прекрасне»:

Живімо так, щоб будувати:
Те, що прекраснее, добре й миле,
Що не вбива душевні сили
Й не тягне поспіхом за грати.


Хай з кожним днем світліє все.
Це низько руйнувать добро,
Гострити кривди скрізь перо –
Недовге бо життя шосе.


Якщо в душі збудуєм світ
Який є відблиском небес,
То стріне справжній всіх прогресс,
Окраса Богом даних літ!

29.05.2015 р. Б.
м. Івано-Франківськ
Останніми часами почастішали, на жаль, випадки, коли численні люди, зокрема ті, що називають себе християнами, ходять до різних чародіїв, аби ті позбавили їх якихось життєвих проблем через виливання воску, олова тощо. Не раз навіть можна помітити на вулиці оголошення схожого нехристиянського змісту... Часто з цього гріха в церкві сповідаються. Він є на загал з області язичництва та окультизму − білої магії, що є завжди частиною чорної, як не прикрашуй. Окультизм (від лат. occultus − таємний, потайний, схований) − містичне вчення, що визнає існування надприродних (окультних) сил і можливість спілкування з ними за допомогою ритуалів та магії…

Подібні речі (прогрішення проти 1-ої Божої заповіді) Господь анітрохи не благословляє, тому що вони мають згубний вплив на безсмертну людську душу. Не можна Всевишнім маніпулювати, змушуючи Його здійснювати нашу обмежену волю. У молитві «Отче наш» молимося: «Нехай буде воля Твоя…».

Найбільш ефективне оздоровлення можемо отримати насамперед через відповідний спосіб християнського життя, особисту молитву до Господа Бога, справжнього Лікаря душ і тіл Ісуса Христа, завдяки молитві Церкви, котра має, як відомо, різноманітні традиційні молитовні практики на оздоровлення своїх вірних. Для чого ступати на згубну дорогу в пекло? «Створена вільною і здатною на вибір – бути з Богом чи без Бога – людина дістала від Нього самого владу над світом і не потребує жодної магії. Це гібридне мистецтво – усього лише спроба штучного поєднання релігії з окультними науками, магія може лише дати створений образ природи і зруйнувати дієвість віри… » (Словник біблійного богослов'я).

Наслідки від ходіння до знахарок можуть бути плачевними. Знаю такий реальний випадок: одна мама водила свою дочку до старшої жінки-ворожбитки, щоб та злила їй на віск, то вона потім назавжди оніміла… Це свідчить про те, що будь-які магічні обряди є не тільки гріховними в суті, але й досить шкідливими в духовному плані, за що справедливий Бог теж може покарати – не можна ставити одночасно свічку Спасителеві та дияволові. «Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської» (1 Кор. 10, 21).

Навіть якщо ті, що виливають на віск, тобто вдаються до магії, і прикриваються Богом, іконами або хрестом Ісуса – не вірте їм, бо це «вовки в овечих шкурах» (пор. Мт. 7, 15).

Тому поганська практика виливання воску/олова, скидання вроків, ворожіння і т.д. є нічим іншим як магічною дією, що не має нічого спільного з християнською молитвою та даром уздоровлення чи екзорцизму Св. Католицької Церкви. Вона не раз категорично заборонена у Св. Письмі (див. Вих. 22, 17; Лев. 19, 26; 20, 27; Чис. 23, 23; Втор. 13, 2.4-6; 18, 10-12.14.20; Іс. 3, 2-3; Єрем. 14, 14-16; 27, 9-10; Соф. 1, 5; Мал. 3, 5; Ді. 13, 6.8-12; (2 Кор. 11, 13-15) і не містить жодного відношення до християнського релігійного світогляду і здорової віри!

віск

Latest Month

November 2016
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by chasethestars